Новий головний тренер «Шахтаря» Арда Туран дав відеоінтерв'ю для Shakhtar TV.
– Ласкаво просимо до «Шахтаря»! Раді, що ви з нами. Дякуємо за теплий прийом, адже сьогодні ми записуємо наше перше інтерв’ю у вашому домі в Стамбулі. Це дивовижно. Дякуємо вам за це.
– Завжди вам раді. Я дуже щасливий бачити вас тут. Я дуже щасливий. Побачимо, що ми робитимемо.
– Дуже дякую. Зараз ми перебуваємо в кімнаті, де зберігається багато пам’ятних речей з вашої кар’єри. Який найяскравіший і найцінніший трофей тут?
– Як ви бачите, у цій кімнаті мої чудові спогади. Кожен є особливим. Але якщо ви запитаєте, що є найважливішим, я скажу, що Ла Ліга з «Атлетіко» Мадрид. Бо це 38 тижнів і, можливо, найсильніші «Барселона» й мадридський «Реал» тієї епохи. Але це все мої досягнення у футбольній кар’єрі, а тепер побачимо, що я зможу зробити як тренер.
– Для будь-якого тренера нова команда – чистий аркуш. Які ідеї ви привноситимете в цей новий розділ своєї кар’єри?
– Насправді нам дуже пощастило, адже ми приїжджаємо працювати з таким клубом, як «Шахтар», який має велику історичну спадщину. Тому ми, тренерський штаб, впроваджуватимемо деякі деталі в цю спадщину й робитимемо так, щоб кожен гравець знав, що він є гравцем «Шахтаря», цінним футболістом, що він належить до цінного клубу, який має велику історію. Тож, думаю, ми станемо хорошою родиною і разом матимемо дуже великі здобутки.
– Як пройшли переговори і що було ключовим фактором у вашому рішенні очолити «Шахтар»?
– Насамперед найважливішим було те, що від перших зустрічей йшлося тільки про гру і про те, що відбувається на полі. Я люблю говорити про футбол, про деталі. Тож я побачив, що також є цікавість до деталей. Друге – протягом своєї кар’єри я був гравцем і тренером, який прагнув, мріяв про перемогу. «Шахтар» також має мету, мрію знову перемагати, завжди. Тож, коли ми розмовляли під час зустрічей, я побачив, що ми можемо знову стати чемпіонами Європи з цим клубом, і це було другим і найважливішим фактором, який привів мене до «Шахтаря».
– Наскільки добре ви вивчили «Шахтар» до підписання контракту?
– Більше, набагато більше, ніж ви думаєте. По-перше, коли ви говорите про «Шахтар», ви знаєте, що це великий клуб, але коли ви заглиблюєтеся і бачите реальність, а реальність така, що це хороші гравці, хороший клуб, хороша організація. Так, це велика різниця між думками і тим, що бачиш. І я побачив, що є великий потенціал, чудова організація і чудові гравці, що привело мене, до «Шахтаря», і я вивчав більше, ніж ви думаєте.
– Думаю, що в цьому процесі вам допомогла одна людина, з якою ви працювали останні місяці в Туреччині, – Тарас Степаненко. Ви запитали його щось про клуб? Що він вам сказав про «Шахтар»?
– Передусім я хочу сказати, що Тарас є українцем і є легендою «Шахтаря». Тому я дуже його поважаю. Але, як професіонал, під час перших зустрічей із «Шахтарем» я ні з ким не розмовляв, бо поважав тренера, який був там, був тренером команди. Коли ж справи пішли далі, я спілкувався з Тарасом, бо його ставлення до тренувань мене привабило. Він був дуже професійним. Я відчував, що він походить з цієї культури «Шахтаря». Це також привабило мене. Він не дуже багато грав у моїй команді, але його ставлення до молодих гравців і під час тренувань було надзвичайно професійним. І коли я підписав контракт, звісно, ми розмовляли з ним про «Шахтар».
– І що він вам сказав?
– Спочатку він сказав, що йому подобається моя система тренувань, ставлення, рішення на полі. Він сказав, що, прийшовши до «Шахтаря», я матиму чудову команду з молодими талановитими футболістами, що моє бачення принесе цій команді хороші результати. І я також так вважаю. Мрію про найбільші досягнення в «Шахтарі», про вершини. Але я вірю, що до цього потрібно йти крок за кроком. Тому ми не хочемо пропустити дрібниці. Крок за кроком, день за днем ми ставатимемо сильнішими. Але в дитинстві та протягом своєї кар’єри гравця і тренера я завжди мріяв про найкраще.
– Ви вже розмовляли з президентом «Шахтаря» Рінатом Ахметовим?
– Ще ні. Думаю, поспілкуємося на тренувальному зборі, передсезонному тренувальному зборі. Але що добре тут, коли організація клубу на сто відсотків хороша, – тобі не потрібно щодня розмовляти з президентом. Тому, гадаю, що ми поговоримо з ним після досягнень, перемог і трофеїв, які здобудемо. Я хочу підкреслити, що, починаючи із Даріо, пана Палкіна, вас, які є тут у мене вдома, усіх груп команди у WhatsApp, які ви створили, я відчуваю любов. Якщо ми любимо те, що робимо, ми досягнемо великих результатів. Тому я дуже щасливий бути у «Шахтарі».
– Чи можете ви розповісти нам деякі подробиці про ваше спілкування із Сергієм Палкіним і Даріо Срною? Деякі секрети?
– Палкін – справжній джентльмен. Я повинен підкреслити це. Я був вражений ним, як людиною. Але спочатку Сальваторе був у контакті з нами, головний скаут. Ми з ним говорили про футбол, він мені дуже подобається. Даріо, ми грали один проти одного, коли були професійними футболістами. Я був лівим захисником, а він – правим. У матчах Хорватії й Туреччини ми зіграли багато разів, вигравали, програвали. Але, що важливо, ми розмовляли з ним про футбол. Але найважливіші – це гравці, ви знаєте. Тож, якщо ми передамо це відчуття, я вірю, що все буде добре. Ми внесемо зміни, корективи через моє бачення, щоб футбол «Шахтаря» став іще більш привабливим та переможним. Можливо, спочатку це буде важко, але згодом… Ми маємо великі мрії і разом їх досягнемо.
– Ви згадали про Євро-2016. Чи мали ви час обговорити з Даріо всі ці теплі спогади?
– Так-так, ми розмовляли, але зазвичай він хоче говорити про матчі, коли вони перемогли. Я виграв тільки один, але дуже важливий, – чвертьфінал 2008 року. Він був чудовим гравцем. Я грав у нападі, тому не хотів повертатися і наздоганяти його, тож це було складно. Я дуже радий, що зараз ми в одній команді.
– Чи думали ви про символізм того факту, що колись ви протистояли один одному як капітани, а тепер продовжуєте працювати разом у такому великому клубі, як «Шахтар»?
– Перш за все, я дуже радий, що Даріо – чудова людина і глибоко розуміє футбол. Тож ми розмовляємо однією мовою, він – про сучасний футбол. Ми маємо однакові погляди. Авжеж, із часом будуть моменти, коли ми суперечитимемо один одному. Але ми говоримо тільки про футбол. Тому я дуже радий цьому. І потім ми передаємо це відчуття гравцям, персоналу і всім іншим. Тому, гадаю, ми досягнемо своїх цілей.
– Тепер хочу запитати про вашу презентацію, адже вас зустріли в Києві таким особливим чином. Величезні екрани в центрі міста. Що ви подумали, коли побачили себе там? І що ви відчували в той момент?
– Під час своєї ігрової кар’єри я бачив такі речі, наприклад, презентації. Я був чудовим гравцем, але це було найважливіше в моєму житті як тренера – бути так зустрінутим у Києві. Зазвичай був дзвінок і запитання: «Тренере, де ви? Ми збираємося оголосити». І я поїхав до будинку своїх батька і матері, де провів дитинство. Поїхав туди, був із матір’ю та батьком, чекаючи, коли «Шахтар» оголосить. Тому що вірив. Маючи дружину, дітей, маючи змогу поїхати куди завгодно, але поїхав туди, до Байрампаші, до будинку свого дитинства, щоб чекати там із батьком та матір’ю. Я сильний хлопець із сильними почуттями. Я вірю в тактику. Я вірю в системи. Але важливішими є почуття гравців і персоналу. Як ти торкнешся м’яча, як ти торкнешся суперника. Почуття вирішують це. Тож це вітання було чимось дуже особливим. І, до речі, найбільш особливим у моєму житті. Я дякую кожному, кожному окремо. Справа в тому, що я думаю про кожного з вас, про вас, хто проводить інтерв’ю, про хлопця, який знімає, про оператора, про кухаря на тренувальній базі, про екіпірувальника, про водія, який керує автобусом, – усіх. Бо якщо ви хочете стати чемпіонами, то це не тільки про гравців, це про всіх, хто входить до цієї команди. І я буду дуже щасливий після сезону, коли ми станемо чемпіонами, коли ви підете додому і зможете сказати: я чемпіон, я зробив цю команду чемпіоном. Я буду щасливіший, ніж будь-коли. Тож це як команда.
– Ви маєте понад 10 мільйонів підписників в Instagram. Я не можу про це не запитати.
– Я такий відомий.
– Так, ви дуже відомий, але навіть Мессі стежить за вами. Хто всі ці люди? І коли ви здобули таку популярність?
– Річ у тому, що я хлопець, який живе з такими почуттями, і не тільки. Переходячи до спорту, я був найкращим, можливо, найкращим футболістом в історії Туреччини в «Галатасараї», потім перейшов до мадридського «Атлетіко», а далі до «Барселони». І я є хорошим прикладом для молоді, яка любить бачити мене там. І моє життя, якщо вам цікаво побачити життя тренера або життя зірки футболу. Так от, я саме такий хлопець. Вони люблять стежити за мною, бо хочуть бачити мене, моє життя, і шукають найкраще. «Шахтар» матиме понад 10 мільйонів підписників. Тож це добре. Я виріс у «Галатасараї», у нас є 10 мільйонів глядачів, у нас є вболівальники «Галатасарая», усі турецькі молоді люди, є вболівальники «Атлетіко» (Мадрид). Але зараз я зроблю оголошення і хочу, щоб кожен турецький молодий гравець, уболівальник «Галатасарая», уболівальник «Атлетіко» (Мадрид), уболівальник «Барселони» стежив за «Шахтарем» у всіх соціальних мережах.
– Як ви гадаєте, як вони нас підтримуватимуть?
– Я думаю, що зараз нас підтримують 80 мільйонів людей. Я не знаю, як це працює в соціальних мережах, але турецький народ завжди зі мною. Я знаю, що їхні серця завжди зі мною.
– Ви грали в «Атлетіко» й «Барселоні» – двох клубах із дуже складними і різними стилями гри. «Атлетіко» робить акцент на швидкості й атлетизмі, а «Барселона» більше на контролі м’яча. Який тренер Арда Туран?
– Насамперед хочу підкреслити, що маю власну систему, яка називається «система Арди Турана». Адже це нормально, що кожен гравець перебуває під впливом тренерів, з якими працює. Я, наприклад, люблю Сімеоне, люблю Луїса Енріке. Я працював із Райкардом у 20 років, працюю з Фатіхом Терімом. Я взяв від них усе найкраще, але створив власний стиль – Арди Турана. Тому не можна сказати, що я такий-то і що на мене вплинув цей тренер. Футбол дуже мінливий і гнучкий. До речі, в українській лізі ми будемо контролювати м’яч. Ми будемо грати з м’ячем. Тому нам потрібно більше рішень від «Барселони», ніж від «Атлетіко» (Мадрид). Якщо порівняти, але пропустивши на шість або сім голів менше в цьому сезоні, становище було б більш позитивним. Моя гра базується на двох речах: пас і реакція. Реакція буває наступальною і оборонною. Ми вчитимемося цьому і йтимемо крок за кроком. Але річ у тому, що кожна гра, кожен турнір має свою систему, і в цілому мою систему я можу назвати «системою Арди Турана», яка є дуже особливою. Це буде не дуже легко. Справа в тому, що все, що ви будуєте, буде важко. Потрібен час. Але моє ключове слово – автоматизм, який базується на повторенні. Тому мої тренування базуються на повторенні. Тож ми матимемо цю м’язову пам’ять, щоб рухатися вперед і вперед. До речі, що є легким для нас і для всіх гравців, так це те, що «Шахтар» також має цю пам’ять, як і «Барселона» має цю пам’ять в чемпіонаті Іспанії в недалекому минулому. «Шахтар» також має цю пам’ять про контроль гри, паси та інше. Але те, що нам потрібно впровадити, це повторення на тренуваннях.
– Ви сказали, що вас надихають Луїс Енріке, Дієго Сімеоне, Фатіх. Що ви взяли з їхнього досвіду у свою тренерську роботу?
– Сімеоне – легенда оборони. У Сімеоне я навчився, що немає нічого неможливого. Якщо ви виграєте в чемпіонаті проти Мессі або «Барселони» з Мессі та Кріштіану Роналду, проти «Реала» з Кріштіану Роналду, ви можете виграти все в житті. Тож немає нічого неможливого. Ми запам’ятали це. У Фатіха Теріма я навчився, що, якщо ти здаєшся, ти програєш. Це прислів’я. Якщо ти здаєшся в думках – ти програєш. Ми ніколи не здаємося. Щодо Луїса Енріке, то мені подобається, що він завжди був відкритий до всіх, до кожного гравця, що б він не думав, він завжди був відкритий. Я теж навчився цього. Але футбол – гнучка гра. Тому нам потрібно впроваджувати гнучкість у гру. І коли ви дивитеся фінал Ліги чемпіонів, іноді Доннарумма грає довгим пасом, щоб це зробити. Це не завжди як початок ззаду, як короткі паси, але іноді потрібно впроваджувати різні ідеї, довгі паси. Отже, від кожного тренера я отримав кілька ключових ідей, можна сказати. Тому важливо грати за пам’яттю – миттєва пам’ять є. Ми живемо в такий час. Секунди, мілісекунди. Це важливо у футболі.
– Ви досі підтримуєте з ними зв’язок?
– Звичайно. Усі вони знають, що я люблю говорити про футбол. З Фатіхом Терімом, ми як батько і син з Луїсом Енріке. Ми підтримуємо зв’язок, а Рафа в його команді, в його оточенні, знаєте, близький друг. Ми розмовляємо один з одним із Сімеоне. Кожного разу, коли я їду до Іспанії, ми на зв’язку. І як два роки тому, коли я був у Другій лізі, Сімеоне приїхав до Стамбула і прийшов на наше тренування. Хоча ззовні Сімеоне здається жорстким хлопцем, хлопцем з вулиці. Але коли ви говорите про футбол, ви можете з ним посперечатися. Коли він відвідав тренування «Еюпспора», то розмовляв із гравцями, і перше, що він сказав їм: «Ви бачите цього хлопця тут? Він сперечався зі мною від ранку і до кінця, коли був гравцем». Тож він сказав, що, якщо у вас є хороші ідеї, ви можете посперечатися зі своїм тренером. З цим немає проблем.
– Як ви оцінюєте стиль гри «Шахтаря» під вашим керівництвом? Що ви можете сказати про основні моменти, акценти і що ви будете вимагати від своїх футболістів?
– Перш за все, як і «Шахтар», ми будемо грати в атакувальний футбол, це точно. Але що більш важливо, на мою думку, маємо дві основні цілі. Одна з них – командна мета, інша – особисті приватні цілі. Я знаю, що кожен гравець має особисті цілі, та важливішою є командна мета. Якщо я не дозволю особистим цілям переважати над командною метою, ми зростатимемо разом. Якщо командна мета стане вищою, особисті цілі підуть за нею. У кожного є своє життя. Але важливішою є мета команди. І інші речі, які дуже важливі. Кожен робитиме те, чого не робив до цього моменту. Звичайно, усі знають, що Кевін – найкращий гравець ліги, можливо, в очному протистоянні. Але якщо Кевін зараз грає в захисті, ми отримуємо енергію для команди. Це дуже важливо для нас усіх. Це приклад того, що, можливо, він є нашим лідером, лідером команди є Кевін. Усі мої гравці роблять це. Тому я попрошу, як тренер, кожного гравця про те саме, що зараз найважливіше, – це мета команди.
– Що вам подобається і не подобається на футбольному полі? Можете назвати три речі, які вам подобаються, і три, які не подобаються?
– Пас, реакція і сміливість на полі – три речі, які мені подобаються. Найбільше я ненавиджу... Коли гравець коментує негативні моменти, – це не його робота. Моя робота – коментувати негативні моменти. Вони є, щоб перетворити негатив на позитив, щоб допомогти своїм друзям. Якщо ми втратимо концентрацію, ми бігатимемо більше – тож ми не втратимо концентрацію. Проблема концентрації – я не згоден з цим. І важка робота. Ми можемо грати погано, але ми не можемо бігати погано. Якщо у вас є Мессі, ви маєте перевагу, але якщо у вас немає Мессі, ви будете бігати. Навіть я буду бігати більше.
– Ви сказали про біг, про важку працю, і ходять чутки, що команда може мати до трьох тренувань на день. Це правда?
– Так, звісно. Це правда.
– Можете сказати іще щось...
– Чому ні? Ми робили те саме в «Атлетіко» Мадрид. І, звичайно, це дуже важливо. Атлетична підготовка узгоджується з цим планом. Так, ми можемо проводити три тренування, але найважливіше – це концентрація. Я наведу приклад зі своєї кар’єри. Коли я був гравцем «Атлетіко» і бігав о сьомій ранку в Сеговії. У той час ми дивилися на екрани телевізорів і бачили, як «Барселона» і «Реал» Мадрид летять до Лос-Анджелеса і Маямі в окулярах, модних костюмах. А ми бігали. Тож ми поважали їх, бо вони були найкращими, талановитішими, ніж ми. І якщо ми хочемо грати в будь-якому матчі у Європі, який називається фіналом – чвертьфіналом, півфіналом, фіналом, чим завгодно, – нам доведеться трохи помучитися. Якщо ти хороший гравець, ти торкаєшся м’яча дві з половиною хвилини. А що ми робитимемо решту 95 хвилин? Що ми зробили? Та команда «Атлетіко» Мадрид була менш талановитою, ніж «Барселона» і «Реал» Мадрид на той час, але ми були більш витривалими. Ніхто не вірив, що вони можуть перемогти нас. Але в «Шахтарі» ми маємо більший потенціал – більший, ніж та команда. Я вірю в це. Тому ми маємо трохи потерпіти і бути витривалими, щоб грати у фінальних іграх. Я знаю, що деякі гравці постійно про це думають і з нетерпінням чекають на цей момент. Це дуже важливо, це правильні речі. Справа в тому, що, що б ми не робили, я не хочу, щоб гравці чогось боялися. Що б ми не робили, ми будемо робити це з радістю, і в нашій країні, Україні. У нашій країні ми повинні дарувати людям більше радості, коли вони цього потребують. Вони переживають важкі часи, складні. І я, Арда Туран, хочу принести їм радість, щастя, усе, що я можу зробити і що я можу зробити на полі. Тож, що б ми не робили, ми принесемо їм щастя. Це не тільки про вболівальників «Шахтаря». Я хочу приносити радість кожній жінці, кожному чоловікові, кожній дитині в Україні. Це мій обов’язок. Я приїжджаю в Україну, щоб принести радість цій країні. Якщо я десь є, я буду там усім серцем. Отже, на полі я – бос. Але поза полем я буду їхнім другом, гравці можуть говорити зі мною про що завгодно. Вони можуть розмовляти годинами. Якщо ми чесні один з одним віч-на-віч, я не думаю, що в житті є проблеми, яких не можна вирішити. Тому я хочу, щоб вони були відкриті до мене, і хочу ще раз підкреслити, що моїм обов’язком є принести успіх «Шахтарю». Але, крім того, я хочу принести радість і щастя Україні.
– Ви вже розмовляли з кимось із наших гравців? Проводите з ними спеціальні бесіди?
– Я розмовляв із Матвієнком. Я розмовляв із ним про тренування, оскільки він є капітаном. Коли він повернеться з національної команди, тому що я знаю, що в них є сім’ї. Я сказав їм, що все, що їм потрібно, як-от час, вони можуть витратити перед тим, як прийти на тренування. Так, успіх на полі важливий, але психічне здоров’я, знаєте, для мене важливіше. Сьогодні я мав бути розслабленим, вони мали бути готовими. Але капітан і всі інші сказали, що вони дуже швидко перейдуть до тренувань, щоб бути готовими до першого відбіркового матчу 10 липня.
– Чи можете ви розповісти про тренерський штаб, який працюватиме з вами в «Шахтарі»?
– Моїм першим помічником є Керем Яваш, який раніше працював зі збірною Туреччини, з Фатіхом Терімом, Шенолом Гюнешем та Мірчею Луческу. Він молодий, але має великий досвід. Також тренером воротарів є Емрах Каракован. Зараз він працює з національною збірною Туреччини. Він молодий, але має досвід. І Карло з нами. Я дуже щасливий, бо дуже хочу працювати з Карло Ніколіні. Я хочу добре попрацювати з ним, бо він дуже важливий для мене. Він знає лігу, знає культуру «Шахтаря». Це дуже важливо для мене. Я дуже щасливий! Я знову працюватиму з Карло, тепер уже як тренер. Він мій помічник. Але для мене він легенда. Я багато чого навчуся в нього. Я дуже радію з цього приводу. І двоє молодих помічників тренера: Мерт Сомай, який працює аналітиком, та Сінан Сарікурт, відповідальний за тактику. І нарешті, наш професор і тренер із фізпідготовки – Утку Алемдароглу. Він трохи божевільний. Подекуди жорсткий на тренуваннях, але дуже заряджений, готовий працювати. Побачимо, що станеться за п’ять днів.
– Чи вбачаєте ви певний символізм у тому, що стали першим турецьким тренером в історії «Шахтаря»?
– Загалом стосунки між Туреччиною та Україною завжди були добрими. Тому я дивуюся, чому ми так пізно приїхали в Україну. Можливо, наш рівень зараз зростає. «Шахтар» завжди був сильним, але наш рівень зараз зростає, і я думаю, що зараз я можу змінити цю традицію між Туреччиною та Україною.
– Щодо Туреччини й турецьких гравців: ходять чутки про можливі трансфери турецьких футболістів. Що ви можете сказати про це?
– Справа в тому, що в Туреччині багато перспективних гравців, але зараз, на початку тренувального збору в «Шахтарі» 32 відмінні футболісти, включно з воротарями. Тож я вважаю, що в нас є певний рівень. Але побачимо під час тренувань. Я вірю, як і Сергій та Даріо, що в клубі є хороша пам’ять і культура. Якщо нам щось потрібно, ми збираємося разом із нашим штабом, Даріо, Сергієм і президентом. Тож якщо виникає потреба, ми це обговорюємо. Але зараз я бачу дуже хороший і талановитий склад.
– Зараз уже маєте думки щодо того, яку позицію ви хотіли б посилити?
– Думаю, що наразі нам нічого не потрібно, та коли почнемо тренування, якщо я побачу необхідність, ми зможемо зробити підсилення. Цій команді ще потрібно більше працювати над захисними діями. Коли твій захист надійний, це може перетворити погану гру на хорошу. Енергія приходить від захисту. Тож нам потрібно більше бігати, діяти ефективніше й залишатися міцними в обороні. Поки що підсилення не потрібне, але побачимо під час тренувань. Я довіряю своїм гравцям більше, ніж вони самі вважають.
– Команда матиме насичений графік: спершу передсезонний збір, а вже в середині липня в «Шахтаря» розпочнеться літній європейський етап. Які ваші цілі із «Шахтарем» під час цієї літньої єврокампанії?
– Так, для нас сезон починається дуже рано, але європейські ігри дуже важливі для нас. Не менш важливими є здоров’я та фізична форма гравців. Тому зараз ми спілкуємося з відділом спортивної підготовки. Готуємося до того, щоб усі були здоровими для ігор, які проводяться у цей період. Карло зосередиться на цій частині, а тактично ми будемо сильними. Але важливо те, що я знаю, що ми починаємо рано, – Європа для нас важлива.
– Сьогодні ви висловили свою думку про УПЛ. Можете поділитися своїм аналізом нашого чемпіонату?
– Маємо багато тактичних деталей, але я бачу, що в Україні команди грають з щільною обороною. Знаєте, іноді дуже важко пройти її. Позиціонування і рішення будуть. Нам потрібні рішення і хороше позиціонування. Коли у вас менше глядачів, на маленьких стадіонах, іноді буває важко знайти рішення для подолання оборони. Ми маємо рішення для цього, але робитимемо прості речі, прості рішення. Ми не маємо проблем в атаці, у забиванні голів. Але спочатку нам слід попрацювати над захистом і бути більш готовими, нам потрібно підвищити рівень захисту нашої команди. Зазвичай проти «Шахтаря» грають у другій зоні і глибокій обороні. Ми будемо готові до перехідних атак, будемо щільно стояти там, де м’яч.
– Зараз ми говорили про Прем’єр-лігу України, але що ви знаєте про Україну і чи бували ви коли-небудь у нашій країні?
– З молодіжними збірними я був в Україні. І з національною збірною теж. А Матвієнко надіслав мені фотографію з матчу, який вони виграли. До речі, його чекає за це додаткове тренування. Я знаю, що «Динамо» (Київ) є важливим суперником. Я дуже поважаю їх. Та моя мета – ніколи більше не дати їм стати чемпіонами України. Але коли ми можемо грати один проти одного, ми можемо вчитися один в одного і поважати один одного. І те, що нам потрібно в нашій країні, я знову кажу про нашу країну Україну, нам це потрібно. Перед перемогою чи поразкою. Робити людей щасливими. Я на сто відсотків хочу перемогти, я хочу зробити все можливе, але ми не повинні забувати про суть життя.
– Як ви думаєте, чи сподобається вам Україна?
– Якщо ми добре гратимемо, цього мені достатньо. У нас там є Даріо, і я сподіваюся, що після хороших матчів і перемог він запропонує мені сигару, і все буде добре.
– То які ваші цілі й амбіції разом із «Шахтарем» на довгий період? І що для вас найважливіше в цій ролі?
– Моя перша мета, безперечно, – знову стати чемпіоном України. Це наша перша мета, а в короткостроковій перспективі – грати у Європі матчі, що мають у назві слово «фінал», як-от чвертьфінал, півфінал або фінал. Не знаю. Але ми маємо докласти зусиль, щоб цього досягти. Ми гратимемо в третій зоні, контролюватимемо гру, володітимемо м’ячем. Я вірю, що мій стиль і моя ідея краще передаються гравцям, коли ми володіємо м’ячем. Коли ти володієш м’ячем, ти можеш будувати гру за своєю стратегією, а в довгостроковій перспективі – чому б не виграти в Лізі Європи, а може, і в Лізі чемпіонів, можливо, у чвертьфіналі, півфіналі. Знайти шлях до Суперкубка. Тож усе можливо.
– Кожен тренер уявляє собі свою мрію про ідеальну команду. І навіть якщо це не так, не варто про це говорити. Чи можете ви уявити собі ідеальну команду «Шахтаря» у вашому баченні?
– У мене великі мрії. Нещодавно я відвідав півфінал Ліги чемпіонів з «Арсеналом» і «Парі Сен-Жермен». Зараз я мрію, щоб одного дня однією з таких команд у півфіналі став саме «Шахтар». Ми маємо вірити в це. Це моя мрія. Я знаю, як грати на цьому рівні. Я вигравав на цьому рівні. Я програвав на цьому рівні. І я навчу своїх гравців, як грати на цьому рівні.
Перш за все, ми – ми всі – будемо готові щодня страждати на полі.
– Ми почали наше інтерв’ю з ваших спогадів про футболки, трофеї. Тож коли і де ви повісите футболку «Шахтаря»?
– Через 10 місяців, після свого першого трофею. Ми переможемо.
– Ви повинні знайти місце для майбутнього.
– Так, для майбутнього. Можливо. Можливо, ми зможемо це зробити тут. Я думаю, що це дивовижне місце. Моя дружина погоджується з цим. Це дуже важливо для мене. Але через 10 місяців, через 12 місяців після того, як ми виграємо чемпіонат, я вірю в це. Але є речі, важливіші за це. Ми будемо грати краще. Ми будемо грати як «Шахтар». Так, ми можемо програти чемпіонат. Звісно, я не хочу цього, але насамперед ми гратимемо дуже добре. Це дуже важливі речі для історії «Шахтаря», для майбутнього. Ви знаєте, якщо ми зробимо це, то зможемо виграти європейський трофей у наступні роки.
– Дякую за інтерв’ю. Також раді бачити вас тут. Наш персонал знову вітає вас. Насолоджуйтесь Стамбулом і до зустрічі в Словенії.
– Нам було приємно. Тож до зустрічі в Словенії. Ми готові до роботи. Дякую. Дуже дякую.