Трансфери
Новости футболаСписок новостей
БОЛОТНИКОВ: «Новым Карпатам могут прилететь проблемы старого клуба»
Бывший директор по стратегическому развитию «Карпат» Сергей Болотников рассказал о ситуации с львовскими клубами (публикуется в оригинале, на украинском языке):
«Обіцяне пояснення по Карпатах. Зараз буде багато букв. Але одразу попереджаю – це ж не офіційна позиція, а лише інтерпретація фізичної особи, яка вже не причетна до клубу.
Я прийшов в Карпати, коли перед нами стояло два простих і в той же час надскладних завдання:
По першому пункту. Задача-мінімум, як кажуть в футболі, виконана. В сухому залишку – Карпати живі, зі старою емблемою, без олігархів, які впевнено вели клуб в могилу, і навіть без лисих аферистів. Звісно, головна заслуга в цьому – не наша. Але ми зробили для цього все від нас залежне. Не перервали історію клубу, врятували герб, не розпустили ЖФК, не забили на академію, захищали рідний стадіон, не відмовились від боргів і так далі. Було важко, але ми все це втримали, щоб спробувати перезапустити повноцінні Карпати на базі іншої юрособи.
На жаль, нам не вдалося отримати путівку в першу лігу (саме тому ми так довго мовчали – варіанти залишались до останнього моменту, але мало що залежало від нас). Якби це сталося, оновленням Карпат займались би ми. Але нічого страшного, якшо це зробить хтось інший. Ми не поставили власні амбіції вище інтересів клубу і не перетворили порятунок Карпат на фарс, вставляючи палки в колеса, влаштовуючи розбірки і міряючись справжністю клубів-клонів, як це відбувається в інших містах. Все просто насправді, план Б – з чистою совістю поступитись дорогою іншим – став планом А.
По другому завданню, думаю, ми зробили за 10 місяців максимум, що могли в таких умовах. Оптимізували бюджет і штат, почали виводити зарплати з тіні, підписали трьох спонсорів, розробили нову презентацію і унікальну систему спонсорських пакетів, створили нову систему оренди полів, запустили електронні квитки, провели інвентаризацію складу, розробили новий магазин та новий сайт, запустили Patreon, знімали «Лисого афериста» на YouTube, додали до соцмереж Telegram, Tik-Tok і реанімували Twitter, розробили нову форму, провели вакцинацію для вболівальників, знайшли новий офіс, почали перемовини з продажу телеправ і розробку власної системи pay-per-view, організували фанзону на Євро і почали роботу над створенням масштабної розважальної зони перед власними матчами. Ну і ше багато дрібних справ.
Все це було зроблено власними силами пятьох «з половиною» людей. Їхня робота обійшлась клубу в 1,5 млн грн (зарплати з податками). А принесла вона 2,8 млн грн. Але ми і не розраховували на великі доходи в ситуації, коли старий клуб на дні другої ліги, новий ше не створено, а країна потерпає від пандемії. Головним завданням було –запустити всі процеси до оновлення, щоб потім не втрачати час і гроші. Згідно нашого плану, клуб мав заробити в наступному сезоні мінімум 9 млн грн в другій лізі і від 19 млн, якби вдалося опинитись в першій. Це не стеля мрій, звісно, але дуже непоганий фундамент.
Те, що ми зробили і збиратись робити, не завадило б більшості клубів УПЛ, не кажучи вже про ПФЛ. Тому я дуже сподіваюсь, шо нові Карпати не повернуться до олігархічної моделі «гуляємо, поки є гроші», будуть розуміти роль вболівальників і працюватимуть в тому ж напрямку, що й ми. Це набагато важливіше, ніж те, хто саме буде цим займатись.
За певних умов я, звісно, був готовий продовжувати. Але не отримав запрошення від нових Карпат. Їхнє керівництво начебто поділяє мої цілі, а от мої методи їм не підходять. Шо саме мається на увазі – я так і не зрозумів. Але жодних образ з мого боку, люди мають повне право на власне бачення, вони взагалі не були зобовязані мені шось пояснювати, тим більше запрошувати на роботу.
Це взагалі не стало для мене сюрпризом. Я ше місяць тому здогадувався, шо не лише мене, а й загалом нікого з нашої команди не буде в новому клубі. Наскільки я розумію, проблема не лише в моїх методах. Для нових Карпат небезпечно запрошувати той же менеджмент чи гравців, брати ті ж активи (навіть нематеріальні, як соцмережі, наприклад) і без необхідності ще якось повязувати себе з попередниками. Бо тоді можуть одразу прилетіти всі проблеми старого клубу – борги, трансферний бан, зняття очок, претензії з Кіпру чи Греції і т.д. Це доводять приклади судових розбірок інших перероджених клубів. Саме тому коментарі всіх офіційних осіб зараз максимально лаконічні, обережні і дистанційні.
На мою думку, страх можливих проблем не відповідає масштабам реальної загрози. Ми б діяли набагато сміливіше. Але таку позицію можна зрозуміти. Сподіваюсь, це лише питання часу – коли борги погасять, олігархічне минуле перестане настільки сильно впливати на майбутнє клубу. Тому особисто я, звісно, вболіватиму за нові Карпати, залишусь патроном клубу (якщо його наважаться взяти) і буду чекати, коли їм вдасться повноцінно відновити бренд та побудувати шось круте. Якшо не буде вдаватись – буду критикувати, як усі вболівальники.
Ну і традиційно слова вдячності. В першу чергу, Олегу Смалійчуку за довіру і запрошення. Він –складна людина, з ним непросто працювати, його впертість і емоційність іноді страшно дратували. Але це дрібниці, коли в людини правильні цілі, є принципи і яйця. Цього бракує 99% менеджерів в українському футболі.
Велика дяка і колективу, він в Карпатах неймовірний. Ці люди пережили 4 місяці без зарплати, не зрадили клуб і завжди професійно виконували свою роботу. Для мене було кайфом і честю працювати з вами, народ. Не забувайте кормити рибок)
Звісно ж, вдячність вболівальникам. Дякую за терпіння тим, хто не повірив нам (бо коли чекаєш на «царя», такі люди як ми страшно бісять). І дякую за підтримку тим, хто повірив (бо змінити ментальність зі «спершу зробіть шось» на «хочеш шось – роби або допомагай» дуже непросто, деяким людям всього життя не вистачає для цього). Ваші зусилля виявились недаремними, повірте. Я думав, шо мені доведеться довго і нудно переконувати всіх в своїй ідеї, боротись з вітряками, а вийшло все навпаки. Це ви підтвердити мої переконання, шо разом будувати клуб – не якась наївна романтика, а реальність. Схожі відчуття мав лише раз – на Майдані. З таким вболівальниками Карпати не зникнуть ніколи. Ще прийде час!»
«Обіцяне пояснення по Карпатах. Зараз буде багато букв. Але одразу попереджаю – це ж не офіційна позиція, а лише інтерпретація фізичної особи, яка вже не причетна до клубу.
Я прийшов в Карпати, коли перед нами стояло два простих і в той же час надскладних завдання:
По першому пункту. Задача-мінімум, як кажуть в футболі, виконана. В сухому залишку – Карпати живі, зі старою емблемою, без олігархів, які впевнено вели клуб в могилу, і навіть без лисих аферистів. Звісно, головна заслуга в цьому – не наша. Але ми зробили для цього все від нас залежне. Не перервали історію клубу, врятували герб, не розпустили ЖФК, не забили на академію, захищали рідний стадіон, не відмовились від боргів і так далі. Було важко, але ми все це втримали, щоб спробувати перезапустити повноцінні Карпати на базі іншої юрособи.
На жаль, нам не вдалося отримати путівку в першу лігу (саме тому ми так довго мовчали – варіанти залишались до останнього моменту, але мало що залежало від нас). Якби це сталося, оновленням Карпат займались би ми. Але нічого страшного, якшо це зробить хтось інший. Ми не поставили власні амбіції вище інтересів клубу і не перетворили порятунок Карпат на фарс, вставляючи палки в колеса, влаштовуючи розбірки і міряючись справжністю клубів-клонів, як це відбувається в інших містах. Все просто насправді, план Б – з чистою совістю поступитись дорогою іншим – став планом А.
По другому завданню, думаю, ми зробили за 10 місяців максимум, що могли в таких умовах. Оптимізували бюджет і штат, почали виводити зарплати з тіні, підписали трьох спонсорів, розробили нову презентацію і унікальну систему спонсорських пакетів, створили нову систему оренди полів, запустили електронні квитки, провели інвентаризацію складу, розробили новий магазин та новий сайт, запустили Patreon, знімали «Лисого афериста» на YouTube, додали до соцмереж Telegram, Tik-Tok і реанімували Twitter, розробили нову форму, провели вакцинацію для вболівальників, знайшли новий офіс, почали перемовини з продажу телеправ і розробку власної системи pay-per-view, організували фанзону на Євро і почали роботу над створенням масштабної розважальної зони перед власними матчами. Ну і ше багато дрібних справ.
Все це було зроблено власними силами пятьох «з половиною» людей. Їхня робота обійшлась клубу в 1,5 млн грн (зарплати з податками). А принесла вона 2,8 млн грн. Але ми і не розраховували на великі доходи в ситуації, коли старий клуб на дні другої ліги, новий ше не створено, а країна потерпає від пандемії. Головним завданням було –запустити всі процеси до оновлення, щоб потім не втрачати час і гроші. Згідно нашого плану, клуб мав заробити в наступному сезоні мінімум 9 млн грн в другій лізі і від 19 млн, якби вдалося опинитись в першій. Це не стеля мрій, звісно, але дуже непоганий фундамент.
Те, що ми зробили і збиратись робити, не завадило б більшості клубів УПЛ, не кажучи вже про ПФЛ. Тому я дуже сподіваюсь, шо нові Карпати не повернуться до олігархічної моделі «гуляємо, поки є гроші», будуть розуміти роль вболівальників і працюватимуть в тому ж напрямку, що й ми. Це набагато важливіше, ніж те, хто саме буде цим займатись.
За певних умов я, звісно, був готовий продовжувати. Але не отримав запрошення від нових Карпат. Їхнє керівництво начебто поділяє мої цілі, а от мої методи їм не підходять. Шо саме мається на увазі – я так і не зрозумів. Але жодних образ з мого боку, люди мають повне право на власне бачення, вони взагалі не були зобовязані мені шось пояснювати, тим більше запрошувати на роботу.
Це взагалі не стало для мене сюрпризом. Я ше місяць тому здогадувався, шо не лише мене, а й загалом нікого з нашої команди не буде в новому клубі. Наскільки я розумію, проблема не лише в моїх методах. Для нових Карпат небезпечно запрошувати той же менеджмент чи гравців, брати ті ж активи (навіть нематеріальні, як соцмережі, наприклад) і без необхідності ще якось повязувати себе з попередниками. Бо тоді можуть одразу прилетіти всі проблеми старого клубу – борги, трансферний бан, зняття очок, претензії з Кіпру чи Греції і т.д. Це доводять приклади судових розбірок інших перероджених клубів. Саме тому коментарі всіх офіційних осіб зараз максимально лаконічні, обережні і дистанційні.
На мою думку, страх можливих проблем не відповідає масштабам реальної загрози. Ми б діяли набагато сміливіше. Але таку позицію можна зрозуміти. Сподіваюсь, це лише питання часу – коли борги погасять, олігархічне минуле перестане настільки сильно впливати на майбутнє клубу. Тому особисто я, звісно, вболіватиму за нові Карпати, залишусь патроном клубу (якщо його наважаться взяти) і буду чекати, коли їм вдасться повноцінно відновити бренд та побудувати шось круте. Якшо не буде вдаватись – буду критикувати, як усі вболівальники.
Ну і традиційно слова вдячності. В першу чергу, Олегу Смалійчуку за довіру і запрошення. Він –складна людина, з ним непросто працювати, його впертість і емоційність іноді страшно дратували. Але це дрібниці, коли в людини правильні цілі, є принципи і яйця. Цього бракує 99% менеджерів в українському футболі.
Велика дяка і колективу, він в Карпатах неймовірний. Ці люди пережили 4 місяці без зарплати, не зрадили клуб і завжди професійно виконували свою роботу. Для мене було кайфом і честю працювати з вами, народ. Не забувайте кормити рибок)
Звісно ж, вдячність вболівальникам. Дякую за терпіння тим, хто не повірив нам (бо коли чекаєш на «царя», такі люди як ми страшно бісять). І дякую за підтримку тим, хто повірив (бо змінити ментальність зі «спершу зробіть шось» на «хочеш шось – роби або допомагай» дуже непросто, деяким людям всього життя не вистачає для цього). Ваші зусилля виявились недаремними, повірте. Я думав, шо мені доведеться довго і нудно переконувати всіх в своїй ідеї, боротись з вітряками, а вийшло все навпаки. Це ви підтвердити мої переконання, шо разом будувати клуб – не якась наївна романтика, а реальність. Схожі відчуття мав лише раз – на Майдані. З таким вболівальниками Карпати не зникнуть ніколи. Ще прийде час!»